Децентралізація на Київщині

2 года ago Андрей 0

IMG_9996-300x199

 

 

 

 

 

 

 

 

Перехід населених пунктів Київщини на реформаторські рейки набуває дедалі більшого розмаху. Нещодавно Кабінет Міністрів затвердив перспективний план формування територій громад Київської області. Найближчим часом у регіоні отримають «права громадянства» 29 громад. Що показує перший досвід?

Добровільне формування – понад усе

Нагадаємо: зелене світло процесу децентралізації – переходу повноважень від центральних органів влади до місцевих – «запалив» затверджений парламентом закон «Про добровільне формування територіальних громад». Вимога про добровільність не випадкова: саме активне залучення органів місцевого самоврядування, безпосередньо громад до реформаторського процесу унеможливлює надалі адміністративне свавілля та тиск центру.

Разом із тим спочатку були побоювання, що новації несуть прихований негатив. Із розмов із деякими головами сільських і селищних рад області на початку реформування виніс невтішне резюме: створення територіальних громад, на їхню думку, – це організаційно-правова та бюджетна спроби скинути на місцеві ради всю соціальну сферу через неспроможність держави її фінансово забезпечувати. Згодом на місце недовіри з боку місцевих керівників прийшла зацікавленість. Особливо, коли в державному бюджеті заклали кошти спеціального Фонду регіонального розвитку Мінрегіонбуду для забезпечення потреб новостворюваних територіальних громад.

IMG_2259-1024x682

 

 

 

 

 

 

 

Та ось дивина, коли з’явився довгоочікуваний закон про громади, у декого з керівників місцевого масштабу прокинувся «інстинкт адміністративного самозбереження». Ще б пак! Формування територіальної громади шляхом укрупнення, скажімо, малих і дотаційних сіл із перспективнішим населеним пунктом позбавляв когось посади, відповідно, і впливовості. Через це прихований «окопний» супротив новації спостерігався не лише в деяких владних кабінетах, а інколи набував ознак публічного протесту в деяких районах Київщини.

Не завжди й не в усьому інтереси громад збігалися з виконавчо-розпорядчими інтересами їхніх місцевих керівників. По-своєму це віддзеркалювалося й у роботі обласного представницького органу – Київської обласної ради.

Затвердження влітку в облраді перспективного плану формування громад уперше за останні роки спричинило бійку з кровопролиттям, а депутатському корпусу попереднього, шостого скликання, довелося двічі безрезультатно повертатися до цього питання.

Чи не наступить на граблі попередників новообраний і зменшений майже вдвічі – до 84 депутатів – депутатський корпус Київщини? Для цього практично немає підстав.

По-перше в облраді вже сформована депутатська комісія з розвитку місцевого самоврядування, децентралізації та адміністративно-територіального устрою. Тому зіграти декому з депутатів-опонентів на політичних протиріччях навряд чи вдасться. Навпаки, є надія, що до питань децентралізації та створення громад долучиться основна частина обласних депутатів. Адже вони делеговані своїми громадами і в передвиборних обіцянках запевняли, що захищатимуть інтереси мешканців-виборців.

По-друге, до закону про громади внесено законодавчі зміни. Відтепер голова обласної держадміністрації подає відповідний проект на Кабмін, а він своїм розпорядженням затверджує перелік сформованих громад. Обласна рада в цьому випадку відслідковує та аналізує запропоновані варіанти формування територіальних громад на їхню відповідність існуючим критеріям і вимогам. Тобто юридично унеможливлено політичне протистоянні в сесійній залі, яке мало місце раніше.

Бюджетна децентралізація як стимул

IMG_9990-1024x682

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Принципи об’єднання територій, нагадаємо, мають чіткі критерії. Вони повинні розташовуватися на відстані не більше 20-25 кілометрів одна від одної. Обов’язковим у територіальній громаді є наявність соціально важливих інфраструктурних об’єктів – промислових та інших (для необхідного працевлаштування) підприємств, закладів освітньої та медичної сфери (з чіткими вимогами до них), центру для надання адміністративних послуг, органів правопорядку тощо. Корінь перетворень, серед іншого, полягає в тому, що територіально та організаційно адміністративні послуги наближаються до людини. Та головне в іншому – громадянин через бюджетну, законодавчу децентралізацію набуває можливостей впливати на місцеві органи влади, а вони, у свою чергу, визначають пріоритети у своїй роботі за запитами та зверненнями мешканців краю.

Саме бюджетна децентралізація, запроваджена цьогоріч, створила фінансові передумови для активного переходу до формування територіальних громад. Органи самоврядування, завдяки перерозподілу податків, стали більш фінансово самодостатніми. Для прикладу: місцеві бюджети Київщини з початку року додатково до планових розрахунків отримали понад 900 мільйонів гривень.

Таким чином, місцеві ради отримали можливість спрямовувати кошти на ремонт, будівництво соціально важливих об’єктів, запровадження енергозберігаючих технологій. Чим багато з них вже успішно, на користь громад, скористалося.

І це не все. Нещодавно парламент ухвалив законодавчі зміни до Бюджетного кодексу. Вони дозволять залучати кошти місцевих бюджетів на поточні й перспективні потреби територіальних медичних закладів. Раніше видатки на охорону здоров’я були можливими лише в межах медичної субвенції, яка надходила з центрального бюджету. Відтепер додатково зароблені громадою кошти можна направляти на вкрай важливі соціальні послуги – поліпшення роботи медпунктів, лабораторій загальної практики сімейної медицини, фельдшерсько-акушерських пунктів, поліклінік і лікарень. Задіяний законодавчий механізм став черговим стимулом на користь формування територіальних громад.

Власне, «низи» вже відчули, як показує практика, усі перспективні переваги поступового «відлучення» від центру. Услід за першопрохідцями – на зразок Калитянської об’єднаної територіальної громади (Броварського району) – ще десять громад вже фактично перебувають на фінішній прямій щодо закріплення де-юре їхніх прав, як самостійних громад. Загалом в області цим шляхом іде 61 громада. Цікаво, що, за попередніми пропозиціями районів і міст, на Київщині планувалося створити 45 об’єднаних територіальних громад.

Отже, як показує досвід Київщини, є можливості для формування життєздатної, економічно незалежної громади на певній території. Чи всі на місцевому рівні враховують такі переваги-перспективи?

На жаль, ні. І продовження всеукраїнського проекту на Київщині «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду. Третя фаза», який стартував з 2014 року та розрахований на три роки, це підтверджує. Громади лише восьми районів області з 25 (!) і двох міст із 26 (!) долучилися до проекту, що фінансується з фондів ЕС і за рахунок програми розвитку ООН.

Проекти спрямовані на адресне вирішення місцевих проблем – від реконструкції системи вуличного освітлення за сучасними технологіями до капремонтів соціально важливих об’єктів. Фінансування проектів носить стимулюючий характер: загальний обсяг допомого на чотири громади району – 40 тисяч доларів, по 10 тисяч на кожну. Не менше 20 відсотків від загальної вартості проекту має надійти з місцевого бюджету, ще п’ять – від членів громади.

Як кажуть організатори проекту, охочих виявилося не дуже багато. Хоча в усіх без винятку громадах одні й ті хронічні проблеми місцевого ґатунку.

Тому підхід до розв’язання реформаторської проблеми децентралізації, вочевидь, має відбуватися за таким гаслом: громадянам – свобода (вибору), громадам – відповідальність (за дії).

Микола СТАРИЧЕНКО,

заступник голови Київської обласної ради: «Новостворені громади мають бути самодостатніми»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Процес об’єднання громад – досить революційний крок. Адже центральна влада добровільно передає на місця частину своїх повноважень. З іншого боку, на очільників громад покладається й більша відповідальність за соціально-економічний розвиток населених пунктів, розбудову інфраструктури тощо. Проте Україна не є піонером у проведенні децентралізації. Такий шлях свого часу успішно подолали Польща, Литва та деякі інші країни Євросоюзу. Найголовніше, щоб об’єднання відбувалося на добровільних засадах, з урахуванням думки мешканців громад, щоб у цьому процесі не було будь-якого тиску на людей. Водночас новостворені громади мають бути самодостатніми в плані надходження до бюджетів, забезпечення соціальних потреб громадян, охорони здоров’я, освіти, реагування на надзвичайні ситуації тощо.